Хазяйки

Було мені два роки, а однокашниці на кілька місяців більше. Наші матері
повкладали нас спати, а самі тим часом пішли у справах. Ми, відчувши свободу,
хутенько до кухонних столів! Висипали все борошно, немов кучку піску, витягли
трилітрову скляну банку олії, та все, що траплялось під руки. Кєся-мєся вийшла
фантастична — а ми, схожі на розмальовані пряники, задоволені своєю творчістю, не
помітили, як з’явилися наші мами...
Пам’ятаю, як нас тоді довго відмивали від того кулінарного «шедевру», особливо
наші маскі коси. Добре, що ми якось скло не побили — осанна Вишніх..!

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход